Стан психіки дитини з аутизмом залежить не лише від наявного органічного порушення, але і від досвіду, який вона отримувала, починаючи із ранніх періодів життя. Відповідно, те, як аутична дитина бачить і сприймає речі, тісно пов’язано із її внутрішнім досвідом.
Вона будує стосунки зі світом із тієї позиції, звідки найкраще їй вдається себе захищати. Тому, коли ми стикаємося із поведінковими розладами, труднощами адаптації та встановлення взаємодії з аутичною дитиною, треба пам’ятати і враховувати, що реальний досвід дитини (який створюється і нею самою і оточуючими її людьми) є надзвичайно важливий, бо він формує її особистість, визначає, хто вона є.
У будь-якому прояві поведінки (особливо такої, яку називають «проблемною») можна побачити комунікативний потенціал (С. Тортора). Тоді дорослим залишається навчитися розуміти: якщо поведінка є способом спілкування, то що дитина в такий спосіб хоче сказати?